Про минулі вибори


Сьогодні багато хто знову збурює повітря словами, мовляв, старенькі знову прийшли на вибори і вирішили своїм голосуванням хто наступні п’ять років визначатиме майбутнє наших громад. Так воно, власне, і відбулося. Проте існує одне «але». Не консерватизм наших дідів і бабусь є першопричиною того, що ми ніяк не виберемося із прірви совка. Адже не лише у нас, а й в усьому світі старше покоління обома руками чіпляється за своє минуле. Бо тоді і дерева були вищими, і люди добрішими і спина не боліла... 

Причиною геріатричного топтання на місці є тотальна апатія і бездіяльність нинішнього працездатного покоління. Йому по цимбалам день прийдешній. Це покоління патерналістичне за своєю сутністю. Воно, як і за Тараса Шевченка, чекає на свого Вашингтона «з новим і праведним законом», але жодним чином не налаштоване запросити його до своєї оселі. У цій пасивності суспільство схильне звинувачувати кого завгодно, і лише не себе. 

Так ми жили, так живемо, і так, врешті, і будемо жити, доки не з’явиться свій Вашингтон, або чужий Путін. Ось тільки Вашингтон без запрошень, на відміну від Путіна, не приходить.

Коментарі