За звичай про покійника говорять добре, або нічого. Про Лєніна, як про "вічно живого", говорять усіляке й досить багато. Особа вождя світового пролетаріату дійсно є непересічною, а для багатьох його послідовників навіть священною. Інакше й не поклали б атеїсти тіло його після смерті до мавзолею. Проте, мова не про божественну сутність людтни. Як не як, а усі ми - хороші чи погані - усі ми є створіннями божими, навіть коли в це хто і не вірить. Мова, яку я веду, про людську мораль.

Займаючись інтернет-серфінгом випадково натрапив на сторінку http://www.vilenin.info/ де відбувається голосування щодо можливого виносу тіла Володимира Лєніна з мавзолею.

Понад 14 тисяч користувачів всесвітньої павутини вже проголосували, намагаючись дати свій варіант відповіді на питання: "Що б Ви вчинили з тими, хто хоче винести тіло В. І. Лєніна із Мавзолею?". Самі результати голосування мало цікаві. Бо тих, хто схвалює намір поховати Лєніна, і тих, хто цей намір засуджує, приблизно порівну. Цинізмом виглядає сам факт проведення такого роду опитування, яке, скоріше, виглядає знущанням над людською гідністю, аніж пошуком вирішення проблеми. Бути похованим після смерті - таке ж невід`ємне право людини, як і її право на життя. Його не можна, ані відняти, ані навіть просто обговорювати. Отже, російській владі нарешті слід виявити мужність і поховати тіло Лєніна. При цьому жожних дискусій та консультувань з громадськістю не влаштовувати.

Фото автора.

Коли нещодавно переглядав зі своїм 8-ми літнім сином відео з його останнього дзвоника у школі, то звернув увагу на напутні слова, які напередодні літніх канікул вчитель намагалася вкласти у дитячі вуха. Якщо спробувати викласти ці месиджі тезисно, то по закінченню другого класу загальноосвітньої школи дитина має чітко дотримуватись наступних правил:
- ніколи не переходити вулицю на червоне світло світлофора та й, взагалі, бути пильним на проїзжій частині;
- бути обережним на водоймищах і без дозволу старших не ходити купатися;
- ні з ким з незнайомих на вулиці, не вступати в розмову та не приймати від них гостинців.
"А ще на уроці "Основи здоров‘я" вчителька нам розповідала щоб ми ніколи не піднімали з землі усілякого сміття. Насамперед шприци. Бо можна вколотись і захворіти на СНІД", – із серйозним виразом на обличчі повідомив мені син.

Поради вчителя дійсно слушні, а особливо в період канікул, коли у дитини занадто багато вільного часу та брак достатньої уваги з боку батьків. Цілком очевидно, що звертаючись до школярів вчитель виконувала одну з численних інструкцій Міносвіти, проте, враховуючи також її досвід як класного керівника, хочеться вірити, що її настанови неодмінно відвернуть від твого чада негаразди та біди…

Я, поки що, не знаю що вчитель казатиме моєму малому по закінченню третього, четвертого і старших класів, проте переконаний: існування такої навчальної дисципліни у школі, як "Основи здоров‘я", є виправданим перед викликами часу.

Фото Валерія Шайгородського.

Ці світлини зроблені мною в одній з популярних у Чернігові крамниць. Як то кажуть, без коментарів...

Кажуть про смаки не сперечаються, але...

Тільки лінивий не писав про відкриту нещодавно в Чернігові скульптурну композицію “Борцям за волю та незалежність України”. Тому і я вирішив поділитися кількома власними думками щодо цього творіння.

По-перше, цю подію очікували дуже давно. Або, якщо бути більш точнішим, то майже 17 років. У 1992 році до першої річниці незалежності України кількома громадськими організаціями Чернігова на Валу, поруч з пам‘яткою архітектури XVII сторіччя Катерининською церквою, було встановлено і освячено Камінь борцям за волю і незалежність України. Слід зазначити, що цей камінь встановлювався без дозволу влади. Однак, у той час його вже ніхто не ризикнув демонтувати, адже політична кон’юнктура знаходилася на стороні тих, хто цей камінь встановлював.

По-друге, на пам‘ятному камені красувався напис, що, мовляв, пізніше тут буде встановлено однойменний пам‘ятник. Коли саме його побудують, ніхто й гадки не мав. Проте, напевне, ніхто також не міг уявити, що цей процес затягнеться майже два десятиліття.

Зауважу, що у дні державних свят приходити з квітами та палкими промовами до Каменя стало традицією не тільки для місцевих патріотичних організацій, але й для представників самої влади. Цікавим також було й те, що чи не кожний керманич області до чергової річниці Незалежності завжди традиційно обіцяв побудувати на місці тимчасового каменя достойний пам‘ятник.

До обіцянок з часом усі звикли, тому якось ніхто спочатку не повірив коли почув що, навіть не пам‘ятник, а справжню скульптурну композицію таки дійсно відкриють влітку цього року. І що знаково, ця урочиста церемонія пройде не в День Незалежності, а напередодні Дня Конституції. Чому такий поспіх та чому жодного конкурсу щодо проекту майбутнього пам‘ятника оголошено не було, ніхто пояснити не зміг. Ситуація певним чином прояснилася лише тоді, коли з скульптури було зтягнуто полотнище. Ті, хто був в Батурині, де триває реконструкція колишньої гетьманської столиці, упізнали в скульптурі один з елементів меморіальної композиції в пам`ять жертв батуринської трагедії. Як вона могла потрапити до Чернігова ніхто знову ж пояснити не зміг. По місту поширились чутки, що це саме це той козак із "задертою головою", якого наш Президент особисто забракував. "Не пропадати ж добру, нехай тоді їде цей пам‘ятник до Чернігова", – так, напевно, вирішили певні чиновники і дали команду швиденько встановити скульптуру в обласному центрі.

Чутки чутками, проте пам`ятник і справді виглядає "не концептуально". Козак із "задертою головою" швидше нагадує безпомічну жертву з малюком на руках, аніж справжнього воїна, готового до останної краплі крові боронити свободу і незалежність своєї держави. Як підмітили чернігівці, навіть шабля у козака схована в ножни...

Скульптурна композиція “Борцям за волю та незалежність України” поповнила у Чернігові когорту недолугих пам`ятників, які не лише не відповідають громадським очікаванням, а й псують своїм виглядом справді чарівні місцеві краєвиди.

Фото автора.

Король помер

Король поп-музики Майкл Джексон передчасно пішов з життя. Йому було усього 50. Він готувався до чергових гастролей у Великобританії, був зповнений натхненням для здійснення нових творчих задумів. Проте, цього не сталося. Кумир мільйонів залишив світ, назавжди вписавши в історію популярної музики власну неповторну сторінку. Сумно...

Довідка з вільної енциклопедії wikipedia

Майкл Джозеф Дже́ксон (англ. Michael Joseph Jackson, *29 серпня 1958 — † 25 червня 2009) — американський співак, танцюрист й автор пісень, який досяг міжнародної популярності у віці 12 років як соліст дитячої групи Jackson 5, а згодом став одним із комерційно найуспішніших сольних артистів в історії й навіть був названий «королем поп-музики». Найбільшим визнанням користуються три альбоми, записані їм під керівництвом продюсера Квинси Джонса, — «Off the Wall» (1979), «Thriller» (1982) і «Bad» (1987), причому «Thriller» занесений у Книгу рекордів Гиннесса як диск, що був розпроданий найбільшим накладом за всю історію музики (104 млн. примірників — на 2007 р.). В активі Джексона тринадцять премій «Греммі»; стільки ж раз він піднімався зі своїми синглами на перший рядок американських чартів продажів. Його ім'я двічі занесене в Зал слави рок-н-ролу — як сольний виконавець й учасник Jackson 5.