Царство Небесне Вам, діду Іване. Люблю Вас і за все ціную
Мій двоюрідний дід Іван Олександрович Розум був найстаршим у нашому роду. 4 серпня йому виповнилося 96 років. А сьогодні його не стало. Минулого літа я був у нього на ювілеї. Під старою яблунею й виноградником зібралася майже вся родина. Дід багато згадував минуле - ніби прощався. Ми пили за його здоров’я, жартували, бажали дожити до ста. А він відповів: «Дожити б до перемоги, щоб війна скінчилась - більшого не хочу». На 96-річчя дідусь обіцяв зварити носівську гартаначку. Не судилося — хвороба перемогла навіть його козацьке здоров’я. Колись ще до широкої війни, гостюючи в моїх батьків, він варив ту саму гартаначку в чавуні на вогнищі. Я спитав: у чому секрет його довгого життя? Відповідь була метафоричною. Дідусь усміхнувся й сказав: — Справжню гартаначку не звариш, якщо не любитимеш її варити. Якщо замість пшона додаси іншу крупу, якщо пошкодуєш сала й яєць. І, зрештою, якщо не розділиш готову страву з хорошими людьми. Царство Небесне Вам, діду Іване. Люблю Вас і за все ціную.
